Як повідомляють журналісти ЧОДТРК Буковина, Валер’ян був надзвичайно талановитим. Займався в художній школі і був переможцем міжнародних конкурсів малюнків.
Проте після закінчення навчання він обрав інший шлях – професійного військового.
Коли розпочалося протистояння на Сході Валер’ян був військовослужбовцем 80-ої окремої аеромобільної бригади. То ж одним із перших відправився в зону АТО. Останні чотири місяці перед смертю разом із іншими бійцями захищав Луганський аеропорт. Загинув 31 серпня 2015 року, прикриваючи відступ своїх побратимів.
Остаточне опізнання за експертизою ДНК відбулось в жовтні 2015 року.
1 листопада 2015 року 20-літнього Героя Валер’яна Моренюка поховали на хлівищенському цвинтарі.
Спогади про Героя в газеті "Вільне життя":
З дитинства Валер’ян Моренюк був мрійником, добрим і веселим юнаком, гарно малював. Успішно навчався в Кіцманській художній школі, за один зі своїх малюнків отримав сертифікат переможця на Міжнародній виставці образотворчого мистецтва в Єгипті. «Я мрію досягти успіху в житті, стати великим художником і успішною людиною, жити в столиці України місті Києві», — написав тоді ще 16-річний Валер’ян Моренюк в останній день у рідній Хлівищенській школі. Після 9 класу він продовжував навчання в художньому училищі, але, змужнівши, вирішив служити в армії за контрактом. Його не злякало те, що саме тоді в Україні розпочиналися неспокійні часи, він прийняв присягу і став десантником.
Коли розпочалась АТО, його 80-ту окрему аеромобільну бригаду відправили на Схід. Валер’ян не розповідав батькам про місце служби. Про те, що син знаходиться в зоні бойових дій, вони дізналися випадково. Хвилювалися, молилися, просили повернутися додому… Та син вибрав долю воїна-захисника, віддавши життя задля порятунку своїх побратимів і в ім’я єдності незалежної України.
— Ми з Валер’яном служили в одній роті, — розповів Артем Синчук, голова «Об’єднання учасників АТО Кіцманського району». — Він був добрим, відповідальним товаришем, умів добиватися поставленої мети, і взагалі — чудовою людиною. Під час того трагічного бою біля Луганського аеропорту я лікувався в Харківському госпіталі. Побратими розповідають, що Валер’ян прикривав відхід наших бійців від російських танків. Його бойову машину обстріляли, а потім було два прямих попадання гармати танка в башту БТР. Він загинув як справжній Герой. Усі, хто з ним служив, сумують за Валер’яном і пам’ятають його подвиг.
27 червня 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Немає коментарів:
Дописати коментар