субота, 13 лютого 2016 р.

Горбан Дмитро Ілліч

Горбан Дмитро Ілліч (1978 року народження, Шепіт, Путильський район, Чернівецька область - 14 січня 2016 року, Краматорськ, Донецька область) - доброволець, солдат 58-ої окремої механізованої бригади КОНОТОП, сільський голова села Шепіт Путильського району.

До 2010 року працював головним бухгалтером у Шепітській сільській раді, з 31.10.2010 р. був обраний сільським головою села Шепіт (безпартійний, висувався від партії «Пора»). На фронт пішов добровольцем.

Під час несення служби в зоні АТО, помер у військовому госпіталі міста Краматорськ Донецькій області від серцевої недостатності (хвороби серцево-судинної системи), яка розвинулася на фоні пневмонії.




У героя залишилася дружина та двоє дітей 9-го і 2-го класу школи.

16 січня 2016 року Дмитра Горбана поховали на місцевому кладовищі в рідному селі Шепіт Путильського район.

Корнецький Сергій Григорович

Корнецький Сергій Григорович (1 червня 1980 року народження, м. Новодністровськ, Чернівецька область - 20 (22) листопада 2015 року, Донецька область) - солдат другої батареї 55-ої окремої артилерійської бригади.

Ніс службу на Донеччині. Під час нещасного випадку він отримав опіки 70% тіла.  Сергій Корнецький більше місяця боровся за життя. Помер боєць 22 листопада 2015 року.

У загиблого бійця залишилася мати, котра дізнавшись, які важкі опіки отримав син, пережила інсульт. Про це повідомляє сайт "Новодністровськ ІНФО".

Прощання було організоване 24 листопада 2015 року у міському Будинку культури «Молодіжний. Від 2.00 городяни щиро оплакували молодого хлопця, який запам’ятався природньою скромністю та добротою, а працюючи у КП «Новодністровський житловик», залишив по собі на Алеї слави власноруч виготовлений герб України.

Народився в Новодністровську. Згодом разом з сім’єю почав проживати у селі Виноградне Мурованокуриловецького району Вінниччини. Був неодруженим.

Гріб з тілом покійного, накритий жовто-блакитним знаменом, був встановлений на сцені, біля державного та міського прапорів свою почесну варту несли новодністровські учасники бойових дій у зоні АТО, а городяни поповнювали поминальну скриньку, у результаті зібравши більше 25 тисяч.



Похований 24 листопада 2015 року в с. Виноградне, Мурованокуриловецький район, Вінницька область.

Коваль Олександр Олександрович

Коваль Олександр Олександрович (1997 року народження, Хотин - 1 січня 2016 року, Маріуполь, Донецька область) - військовий окремого загону спеціально призначення Національної гвардії України "АЗОВ".



Як йдеться на місцевому хотинському сайті, "він пішов добровольцем, досягши повноліття. А ще до того брав участь у Революції Гідності, після Майдану вів активну волонтерську діяльність, організовував плетіння маскувальних сіток та збір коштів і харчів для бійців АТО.
Став на захист Батьківщини, бо не міг інакше, бо був щирим українцем, справжнім патріотом. Казав: "Як відсиджуватися в тилу, коли скільки бійців у сирих холодних окопах?". Сашко вірив, що саме молоді і небайдужі можуть і повинні щось змінити, щоб хоч наступне покоління українців жило в мирній країні зі світлим майбутнім".

6 січня 2016 року на новому кладовищі у м. Хотин з почестями поховали героя АТО Олександра Коваля, який служив у полку "Азов". Про це повідомляється на сайті Хотинської РДА (світлини з сайту).




 За словами бойових побратимів, Олександр Коваль, попри свій юний вік, був справжнім чоловіком. Він завжди брав активну участь у бойових діях на передовій і ніколи нічого не боявся. Сашко для них був вірним товаришем. Своєю відданістю Україні він подавав приклад усім.

Відео похорон.