Буравчиков Олексій Юрійович

Олексій Юрійович Буравчиков (25 травня 1975 року, місто Чернівці - 29 серпня 2014 року, Іловайськ, Донецька область) - командир міномета у батальйоні спеціального призначення «Донбас». Загинув 29 серпня під Іловайськом.

Вчився Олексій в ЗОШ №1, вищу освіту здобув у Буковинській державній фінансовій академії, служив у Збройних Силах України, працював на фабриці «Візерунок».

Олексій Буравчиков у липні минулого року добровольцем пішов захищати Україну. 29 серпня разом з іншими бійцями батальйону "Донбас" потрапив в Іловайський котел. Протягом цього часу батьки розшукували сина, проходили ряд експертиз.

Залишились дружина, батьки та сестра.

Поховали Героя 21 лютого 2015 року в Чернівцях на Центральному кладовищі на Алеї Слави.

Друзі згадують про Олексія як про дуже чуйну та добру людину.

Про Олексія Буравчикова від родини:

Тебя уж нет, а мы не верим ,
В душе у нас Ты навсегда
И боль свою ,от той потери,
Не залечить нам никогда ...

ПІСНЯ В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ

Олексій Юрійович Буравчиков (25 травня 1975 р.- 29 серпня 2014 р.  Іловайськ Донецької обл.) Командир мінометного розрахунку в батальйоні спеціального призначення « Донбас». Позивним « Медведь».

Вчився в ЗОШ № 1. Вищу освіту здобув в Буковинській фінансовій академії. Працював фінансистом  на підприємствах . Служив у рядах Збройних сил України.

Олексій Буравчиков в липні 2014 р. добровільно пішов захищати Україну. 29 серпня разом з іншими бійцями батальйону «Донбас» потрапив в Іловайський котел. Протягом цього часу батьки не полишали надію на повернення сина . Та пошук дав позитивний результат. Тільки після другого аналізу ДНК розвіялись сподівання на повернення люблячого сина.

 Спогади побратимів:

В нашій пам'яті Олексій (позивний Медвідь) залишиться тихою та спокійною людиною, яка вміла находити порозуміння з друзями та навколишніми, жити в мирі і злагоді.

Не дивлячись на те, що у нього була  любляча дружина, він все одно залишався люблячим сином і братом. 

Спогади друзів: 

Друзі  згадують про Олексія як справжнього друга, прекрасну людину, з якою можна було ділити радість і горе.Олексій з дитинства захоплювався філателією та нумізматикою. Його хобі була археологія, багато читав, захоплювався історією нашого краю.

 Спогади сестри:

Мій брат був чуйним, уважним, мудрим чоловіком. Його підтримку я відчувала завжди.

Загинув Олексій під Іловайськом 29 серпня 2014 року. Був похований в Дніпропетровське,
як невідомий солдат.

 Перепоховали його 21 лютого 2015 року в Чернівцях на Алеї Слави.

На поховання провести в останню путь вірного та відважного бійця приїхали його побратими з батальйону «Донбас», хоча про це дізналися ввечері, за добу до похорон.

 До могили Олексія приходять рідні, близькі, небайдужі, згадуючи Героя.

Наприкінці квітня 2015 року в Чернівцях висадили Алею Слави в пам'ять про Героїв АТО. Висаджено було 36 дубів, один з яких  в пам'ять про Олексія Буравчикова.